29 Mayıs 2017
SON HABERLER:

Anket

Sizce erken seçimlerde hangi parti oy kaybeder?





Sonuçlar


Українською

Українською (47)

У ніч на суботу, 16 липня, частина турецьких військових спробувала захопити владу в країні. Пізно ввечері ЗМІ повідомили про стрілянину коло будівлі Національної служби розвідки в Анкарі. Водночас стало відомо, що перекрито обидва мости через протоку Босфор у Стамбулі.

Згодом військові зайняли штаб-квартиру державної телекомпанії TRT в Анкарі. Телеканал повідомив про запровадження по всій країні комендантської години та про найближчі плани заколотників.

Журналіст TRT опублікував у Twitter знімок військових в офісі телекомпанії.

На той час військові контролювали центри Анкари й Стамбула, будівлі поліції в цих містах. Медіа повідомляли про бої між заколотниками та лояльними до президента військовими.

Деякі телеканали припинили мовлення. TurkeyBlocks, організація, яка стежить за інтернет-цензурою в країні, повідомила, що соцмережі Facebook, Twitter та YouTube було заблоковано, але функціонували Vimeo та  Instagram.

Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган через додаток FaceTime на iPhone в прямому ефірі телеканалу CNN Turk звернувся до народу. Він закликав людей збиратися на площах і в аеропортах та заявив, що спробу перевороту вчинила меншість в армії. «Вийдіть на вулиці й покажіть їм (заколотникам. - Ред.) свою незгоду», - сказав Ердоган.

Військово-морські сили Туреччини не підтримали заколот. Авіація почала завдавати ударів по заколотниках та атакувати їхні літаки й вертольоти. Стало відомо про перші затримання заколотників у Стамбулі. Військові почали кидати свої позиції, у Стамбулі та Анкарі бунтарі також масово стали здаватися владі.

Близько 4-ї ранку Ердоган вийшов до журналістів в аеропорту Стамбула й заявив, що учасники перевороту зазнають покарання. Те, що сталося, він назвав подарунком Бога, тому що це допоможе очистити армію.

Арешти журналістів і тиск на медіа

Та схоже, що чистки не обмежилися тільки армією. 25 липня стало відомо, що правоохоронні органи Туреччини санкціонували арешт 42 журналістів. Їх підозрюють у причетності до організації прихильників Фехтуллаха Ґюлена, 75-річного мусульманського клірика, який живе в США через політичні переслідування на батьківщині. Проте Ґюлен відкидає звинувачення в організації перевороту.

Серед журналістів, на яких видали ордери, також є відомий коментатор і колишній парламентар Назлі Ллічак (Nazlı Ilicak). Повний список можна проглянути тут.

Через два дні, 27 липня, Туреччина видала ордери на арешт іще 47 журналістів. Вони працювали в газеті «Заман», яку пов’язують знову ж таки з опозиційним проповідником Фетхуллахом Ґюленом. Раніше турецька влада здійснила обшуки в редакції газети в березні цього року.

Агентство Reuters повідомило про затримання відомого журналіста Шахіна Алпая. Під час обшуку в його будинку було вилучено частину документів.  «Я не робитиму ніяких заяв. Я не скоїв жодного злочину. Я не знаю, чого мене заарештували. Я буду з'ясовувати», - сказав він журналістам, коли його виводили правоохоронці.

28 липня стало відомо, що влада Туреччини закрила 16 телеканалів, 23 радіостанції, 45 газет, 15 журналів, 29 видавничих будинків і 3 новинних агентства. Режим надзвичайного стану, оголошений у Туреччині після спроби військового перевороту, передбачає право уряду на такі дії щодо ЗМІ. Серед закритих ЗМІ - агентство й радіо Cihan, газети Zaman і Today's Zaman, що входять у холдинг Feza. Холдинг також пов'язують із рухом «Хізмет» Фетхуллаха Ґюлена.

DHA photo, арешт відомої журналістки Назлі Іліджак.

Наступного дня, 29 липня, перед судом постав 21 журналіст у справі про організацію спроби перевороту в Туреччині. Серед них - відома коментаторка Назлі Іліджак, репортер Hurriyet Daily News Арда Акин і колишній журналіст видання Бюлент Мумай.

Тим часом, за інформацією видання Hurriyet Daily News, іще одинадцять журналістів утекло за кордон, а дев’ятеро досі перебуває в розшуку.

Вплив цих арештів спробував пояснити Махір Зейналов - журналіст, який за критику турецького уряду був змушений виїхати в США два роки тому. «Усі виділяють цифри й статистику, але насправді ніхто не пояснив, хто ці люди», - прокоментував Зейналов. Дехто із заарештованих є його особистими друзями, інші відзначалися в рамках професії, а деякі з них добре відомі на національному рівні.

«Затримані журналісти різні: молоді, старі, консервативні, ліваки, прозаїки, економісти, військові спеціалісти. Це доводить, що широкий спектр турецького суспільства нині змушують замовкнути», - каже Махір Зейналов. Арешти журналістів відображають потужний акт нападу на цілу професію.

Державний департамент США назвав затримання журналістів у Туреччині частиною «тривожної тенденції». Офіційний представник держдепартаменту Джон Кірбі заявив: «…Розглядаємо це... як тривожну тенденцію в Туреччині, де офіційні органи, правоохоронні та судові використовують для того, щоб перешкоджати законному політичному дискурсу».

Міжнародна правозахисна організація «Репортери без кордонів» витлумачила арешти турецьких журналістів інакше. На думку організації, влада намагається під прикриттям розслідування державного перевороту в країні звести рахунки з опозиційними ЗМІ.

«Критику уряду або дружню стосовно Ґюлена редакційну політику не можна вважати доказом підтримки путчистів», - сказав керівник німецького відділення «Репортерів без кордонів» Крістіан Мір. Він наголосив, що навіть після спроби путчу дії турецького уряду мають відповідати Конституції, яка гарантує свободу висловлення думок і свободу преси.

Також газета The Washington Post написала про затримання турецького представника «Репортерів без кордонів» Ерола Ондероглу за звинуваченням у «поширенні терористичної пропаганди». «Репортери без кордонів» згодом повідомили про умовно-дострокове звільнення Ондероглу після десяти днів у в'язниці в Стамбулі.

Одночасно з Ондероглу було затримано голову Фонду Туреччини з прав людини Шебнема Корура Фінджанджі (Sebnem Korur Fincancı) та журналіста Ахмета Несіна (Ahmet Nesin). Фінджанджі також згодом було звільнено. Ахмет Несін залишався у в'язниці до 1 серпня. Усіх трьох, як і раніше, звинувачують у «поширенні терористичної пропаганди» відповідно до статті 7/2 закону про боротьбу з тероризмом.  Перше судове засідання відбудеться 8 листопада 2016 року.

Утиски журналістів у Туреччині почалися ще задовго до цього, розповів для MediaSapiens Юнус Ердогду з інформаційного агентства «Мухабір».

«За період 2015-2016 років понад 7000 журналістів залишилося без роботи. Якщо їхня позиція хоч трохи відрізнялась від позиції президента Ердогана, то ці люди одразу втрачали роботу. Три роки тому були демонстрації на площі Таксим. Вони почалися в травні й тривали до серпня. І влада не могла придушити ці демонстрації, хоча було використано і водомети, і сльозогінний газ, і сили поліції. Водночас спробу військового перевороту, з танками, гелікоптерами, літаками, зуміли подолати за чотири години. І після цього почалася чистка», - прокоментував він.

На думку пана Ердогду, сценарій заколоту готували давно: «Влада Туреччини забрала ліцензії у 21 тисячі вчителів. Звідки з'явилася заміна для них? Підготувати вчителя за один день неможливо. Очевидно, що до цього плану готувалися дуже давно. Це просто чистка опозиції, медіа - усіх, що мають думку, відмінну від їхньої. І це лише початок. Це дуже страшна тенденція».

«Коли поліція прийшла заарештовувати редактора Бюлента Коруджу (Bülent Korucu), його не було вдома. Вони заарештували його дружину й мають намір  її тримати, доки Коруджу добровільно не здасться поліції. Такого ще ніколи не було. Очевидно, що Туреччина не отримає членство в ЄС. Не було виконано необхідні реформи. Залишається високий рівень корупції, - усі знають про це, але мовчать. 9 серпня має відбутися зустріч Реджепа Ердогана й Володимира Путіна. Стає зрозуміло, з ким буде Туреччина», - підсумував Юнус Ердогду.

Турецька влада ліквідувала одним махом величезний шматок медіаландшафту в країні. Йоган Бір, голова офісу «Репортерів без кордонів» у Східній Європі та Центральній Азії підкреслив: «…Непоправна шкода, якої вони завдають плюралізмові й верховенству закону, виходить далеко за рамки надзвичайного стану. Покарання спроби перевороту не виправдовує таких крайнощів».

Нагадаємо, що 14 квітня 2016 року Європарламент оприлюднив «Звіт щодо Туреччини», який виявився найнегативнішим із будь-коли поданих звітів. У ньому жорстко засуджено насамперед відсутність свободи слова в повсякденному житті та медіапросторі.

Засудивши представників турецької влади за позбавлення іноземних журналістів акредитації й депортацію їх із країни, Європарламент висловив обурення з приводу поширення авторитаризму за часів панування провідної політичної партії сучасної Туреччини.

Відповідно до Всесвітнього індексу свободи преси (організації «Репортери без кордонів»), 2016 року Туреччина займає 151-ше місце з-поміж 180 країн у переліку.

25 березня в Туреччині розпочався процес у справі двох відомих журналістів ліберальної турецької газети Cumhuriyet («Джумхурієт») Джана Дюндара й Ердема Гюля, звинувачених у шпигунстві та спробі державного перевороту.

Минулого року «Репортери без кордонів» гостро засудили Туреччину за спроби змусити замовкнути ЗМІ, які критикують уряд, застерігши, що уряд таким чином прагне затулити рота незалежним ЗМІ напередодні виборів.

У ніч проти 16 липня в Туреччині сталася спроба державного перевороту. Цієї ж ночі світ дізнався ім'я головного ворога турецького президента - Фетхуллаха Гюлена, який вже більше 15 років живе у США.

Його Реджеп Ердоган звинуватив у бажанні захопити владу в країні. Президент влаштував хвилю репресій в Туреччині і закликав низку інших країн, зокрема Україну, очиститися від впливу "терористичної організації Фетуллаха Гюлена (FETÖ)", яка діє у всьому світі. Якісь організації існують, але доказів того, що вони терористичні, у турецької влади немає. Це ціла система освітніх установ, які пов'язані з рухом Гюлена або були відкриті випускниками його ліцеїв та приватних вишів. У Киргизстані – це міжнародна мережа ліцеїв "Себат", у Казахстані – це мережа гюленівських шкіл ("Kazak-Türk Liseleri"), вони є в Узбекистані, Туркменістані, Таджикистані, Росії, США, а за інформацією державного інформаційного агентства Туреччини навіть в Україні.

Анонімне джерело у владі Киргизстану розповіло DW, що випускники шкіл "Себат" складають близько 40 відсотків еліти в країні, а прихильники руху Гюлена працюють на високому рівні, аж до вищого керівництва республіки. Справа в тому, що ідеями Гюлена, крім гуманізму, є виключна толерантність один до одного, взаємопроникнення культур, а одним з основних постулатів – освіта. Допомагаючи навчатись іншим і вкладаючись у піраміду освіти, ти робиш добру справу, і це дозволить почуватися комфортно в іншому світі, згідно з вченням турецького проповідника.

Клуб за інтересами "Ми, "терористи", організували переклад "Роксолани" турецькою мовою", – сивоволосий чоловік бере до рук книгу, гордо демонструє, потім посміхаючись кладе її на стіл поряд з іншими. В самому центрі Києва – поруч із головним стадіоном країни і між основними дорожніми артеріями міста – на третьому поверсі невеликого будинку розташувався українсько-турецький культурний центр "Сяйво". Просторий офіс, ледь заставлений меблями, займає весь поверх. Після публікації державного інформагентства Туреччини Anadolu про те, що в Україні через цей центр діє терористична організація Фетхуллаха Гюлена (FETÖ), тут панує напруженість. Керівники дають коментарі ЗМІ і розповідають про свою діяльність, яка, за їхніми словами, не пов'язана з Гюленом.

Голова правління українсько-турецького культурного центру "Сяйво" - Гьокхан Демір Українсько-турецький культурний центр "Сяйво" відкрився в жовтні 2013 року. Його засновниками стали українці – історик Володимир Сергійчук, екс-посол Ігор Турянський, письменник Андрій Курков, екс-керівник управління освіти Києва Віра Горюнова, історик Богдан Андрусишин.

Ще один засновник і за сумісництвом голова правління центру – Гьокхан Демір. Культурний центр займається організацією конференцій, видавництвом книг, відправляє дітей на олімпіади, налагоджує зв'язки між інтелігенцією України та Туреччини, а також проводить курси турецької мови. Сергійчук розповідає, що центр займається збором пожертвувань, а на свято Курбан-байрам організовує роздавання м'яса. Працівники запевняють, що просто потрапили під роздачу. "Ми намагалися не втручатися в справи Туреччини, але коли нас звинувачують, називаючи терористичною організацією, то ми вже не знаємо, чи можна нам їхати в Туреччину. Може, нас там заарештують як терористів? Ви ж бачите, там заарештовують вчителів, медиків...", – емоційно висловлюється Володимир Сергійчук "За 10 днів постраждало 80 тисяч людей, – перебиває колегу стурбований Демір, – закрили 1045 приватних шкіл, близько 300 приватних поліклінік, 15 найшикарніших приватних вищих навчальних закладів". Прямий зв'язок із турецьким проповідником Сергійчук і Демір заперечують і кажуть, що до загострення відносин між Ердоганом і Гюленом, до їхньої роботи ні в кого не було запитань.

Центр завжди підтримував стосунки з турецькими університетами, громадськими організаціями, спілкою письменників, журналістами, науковцями і депутатами. Правда побоюються, що після перевороту все зміниться – зв'язків серед депутатів і журналістів тепер швидше за все не залишиться. "Дивне ставлення до нас ми почали відчувати торік, коли видали чергову книгу, а турецьке посольство виступило проти презентації. Нинішній посол з нами не контактує взагалі. З попередніми послами у нас був контакт, якісь спільні акції, ми навіть засновувалися за підтримки турецького посольства", – розповідає Сергійчук.

Володимир Сергійчук Гортаючи видану брошуру про діяльність центру, помічаємо, що увагу проповіднику тут приділяють – проводилися тематичні конференції, видавалися книги. На запитання про те, навіщо проводили конференцію, присвячену паралелі між працями Григорія Сковороди і Фетхуллаха Гюлена, Сергійчук відповів, що завдяки цьому турки дізналися про українського філософа, до того ж, на його думку, їхні ідеї збігаються. "Чомусь у 2010 році за проведення цієї конференції нас терористами не назвали, турецький уряд навіть сприяв приїзду філософів із Туреччини", – обурюється чоловік. Засновники відзначають, що їхній центр зареєстрований в Україні та діє за українським законодавством.

Голова правління розповідає, що він існує за рахунок спонсорських вкладень заможних турків, але їхні імена не називає. Також він заперечує існування самої терористичної організації FETÖ. "Такої організації немає. Просто зробили скорочення від його імені і придумали назву", – зазначив Демір.

Для найменших За інформацією Anadolu, працює в Україні не тільки культурний центр, але і "терористичні" школи з філіями у Києві та Одесі і навіть дитячий садок. Подивитися на них ТСН.uа не вдалося – там відповіли, що всі відпустці, у приміщенні ремонт і робити там нічого. Проте в кімнатах культурного центру "Сяйво" нам пощастило зустріти директора київської філії – Наталю Лимар. "Меридіан" існує з 2001 року, Наталя від дня її відкриття працювала заступником директора і вже три роки керує школою.

Жінка розповідає, що школа перебуває на самозабезпеченні та існує за рахунок внесків батьків. "У нас статус навчального закладу першого-третього ступенів. Міжнародна школа "Меридіан" – це наша назва. Ми підпорядковуємося Міністерству освіти, іншим органам освіти, працюємо за українськими програмами", – з посмішкою говорить, відбиваючи слова, жінка. З відмінних рис цієї школи – можливість вивчати предмети англійською або українською мовами. Випускники також отримують український зразок атестата та свідоцтво про закінчення школи. "Гюлен нашу школу не фінансує, – сміється Наталія. – Ми навіть не чули це ім'я до останніх подій. Ми аполітичні і не підтримуємо чиїсь переконання". У школі, за словами директора, нараховується близько 300 учнів з більш ніж 20 країн, які сповідують різні релігії, це діти іноземців, послів, консулів і тих, хто просто захотів віддати дитину на навчання сюди. Навчаються в ній і діти Гьокхана Деміра.

Директор міжнародної школи "Меридіан" - Наталія Лимар Наталія також згадала, що в той час, коли ще прем'єр-міністру Реджепу Ердогану вручали в Київському національному університеті звання заслуженого доктора наук, його дружина з донькою були у школі "Меридіан". Побувавши там у 2012 році, Еміне Ердоган навіть залишила запис у книзі відгуків.

Запис дружини Ердогана в книзі відгуків школи "Меридіан"

"Терористичний" блог

За інформацією Anadolu, впливає на українців Гюлен і через ЗМІ. "Терористична організація висловлює свою думку з приводу подій в Туреччині і Україні через новинний портал Ukraynahaber", – повідомляє агентство. Сайтом Ukraynahaber керує Юнус Ердогду і називає його своїм маленьким блогом, який щодня читає близько 100 людей. Журналіст вже 11 років живе в Україні і до останнього часу був київським кореспондентом турецького інформаційного агентства "Cihan" ("Джихан"), заснованого 1994 року. Влада Туреччини вважала агентство пов'язаним із Гюленом, 30 березня цього року члени піклувальної ради, призначеної державою, звільнили генерального директора організації, слідом закрилися корпункти в 50 країнах світу. Юнус був єдиним представником агентства у Києві.

Журналіст Юнус Ердогду приносить з собою буклет про роботу агентства, яке вже не існує, а також інформацію про тисячі журналістів, яких влада Туреччини звинуватила в тероризмі. "Один рік – сім тисяч журналістів, – чоловік з люттю гортає папери з іменами і даними. – Це диктатура". Невдалий переворот Юнус називає чисткою, розіграною за сценарієм. Журналіст вважає, що став ворогом Ердогана через те, що пише правду, а на запитання про зв'язки з Гюленом вибухає: "Я не знаю Гюлена. Звідки я знаю, який зв'язок? Запитайте у Гюлена, чи знає він портал Ukraynahaber. Не знає! 100%".

Потім чоловік зізнається, що любить Фетхуллаха як філософа, вбачає його схожість із Григорієм Сковородою, і навіть подарує українське видання Гюлена "Діалог і толерантність", а школу "Меридіан" знає так само добре, як Наталя і Гьокхан, адже в ній навчаються його діти, а дружина працює вчителькою.
Більше читайте тут: http://tsn.ua/ukrayina/vorogi-erdogana-v-ukrayini-hto-voni-i-chim-ne-dogodili-tureckomu-prezidentovi-710295.html

Поширило його  турецька агенція «Анадол»

У ці дні окремі українські інтернет-видання передрукували повідомлення турецької урядової агенції «Анадолу» про те, що в Україні нібито діє турецька терористична організація під прикриттям міжнародної школи «Меридіан». До таких зараховано і Українсько-турецький культурний центр «Сяйво», що заснований у Києві три роки тому, бо він, мовляв, організовує спільні акції зі школами «Меридіан».

Звичайно, почуття відповідальності журналістів українських видань за донесення до наших читачів правдивої інформації мало б змусити їх до ретельної перевірки відомостей, викладених у повідомленні «Анадолу». На жаль, цього не було зроблено, відтак ми змушені поставити перед українськими рентрансляторами неперевірених інформацій конкретне запитання: яким чином вони угледіли ознаки терроризму в діяльності, скажімо,  Українсько-турецького культурного центру «Сяйво», який я представляю як голова установчого комітету.

Так, ми заснувалися в 2013 році, згідно з українським законодавством, за підтримки Посольства Туреччини в Україні. І що важливо: серед співзасновників лише один громадянин Туреччини, всі інші – громадяни України. Наприклад, перший Посол України в Туреччині Ігор Турянський, який бере активну участь у різних культурних заходах, що організовуються нами. Важко навіть сказати, який тероризм можна приписати цій поважній людині. А яким террористом може бути один з найвідоміших сучасних українських письменників Андрій Курков?

Навіть не уявляю, які претензії в подібному плані можна пред’явити  і голові наглядової ради «Сяйва» відомому українському політологу і державному службовцю високого рангу Сергію Телешуну…

Своїм завданням ми поставили поглиблення порозуміння між нашими народами, наш девіз –  «Ми зближуємо Україну з Туреччиною!».  І це постійно наповнюється конкретним змістом. Чи можна заперечувати, наприклад, важливість організації центром різних міжнародних конференцій, всеукраїнських конкурсів для дітей і студіюючої молоді спільно з державними установами, навчальними закладами.  Скажімо, відзначення 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка, коли після доповіді голови Національної Спілки письменників України Віктора Баранова учні вже згаданої Міжнародної школи «Меридіан» читали поезію Великого Кобзаря на 16 мовах світу.

Уже став традиційним конкурс для дітей «Малюнок, вірш, лист до мами», приурочений до Дня матері в Україні. Цього року на розгляд журі надійшло 1411 малюнків, 1960 віршів і 1279 листів, 60 переможців було запрошено до столиці України. Багато талановитих дітей завдяки своїм успіхам, до речі,  змогли вперше відвідати Київ. Кращі роботи будуть опубліковані окремою книгою. Як постійно друкуємо ми твори переможців конкурсу для студентів і аспірантів під девізом «Мистецтво жити разом».

А що поганого в тому, що ми організовуємо курси з вивчення турецької мови й організовуємо Всеукраїнську олімпіаду кращих її знавців, посилаємо переможців проявити себе на відбіркові тури в різні країни світу перед фінальним турніром, який останніми роками відбувається в Німеччині. Цього року, приміром,  українські діти побували на них у 18 країнах світу, а Ніна Бойкова з Києва виступала на заключному концерті в Дюсельдорфі поряд з нашою Джамалою. Торік серед переможців заключного фіналу в Дортмунді була, до речі, учениця школи «Меридіан» Аня Трінчер.

І ще така деталь стосовно заключних фіналів Міжнародного фестивалю «Мов і культур»: і торік, і нині українська делегація в повному складі їхала за сотні кілометрів на північ Німеччини  до Гамбурга, аби відвідати наших поранених бійців, що лікуються в тамтешньому госпіталі бундесферу.

Ми чимало зробили для поширення інформації про взаємини українців і турків протягом багатьох століть через регулярні наукові конференції, які відбуваються не тільки в Києві, а й в інших містах України, за кордоном, регулярним виданням книг. Зокрема, в цьому році за підтримки «Сяйва» було поширено в Львівській області кількасот примірників книги про Митрополита Андрея Шептицького.

Наші заходи відбуваються привселюдно, за участю відомих учених, письменників, політиків, у тому числі й народних депутатів України. І нині багато з них, хто дізнався про брехливу інформацію «Анадолу», обурюються і готові заявити офіційний протест.

Хочу також нагадати невідомому журналістові з «Анадолу», що засновники й активісти Українсько-турецького культурного центру «Сяйво» вийшли з міжнародної організації інтелектуалів Платформа «Діалог Євразії», заснованої 1998 року в Стамбулі за ініціативою видатного письменника сучасності Чингіза Айтматова. І тоді перших представників від України – відомого письменника Павла Загребельного і знаного тюрколога Григорія Халимоненка (нагородженого орденом Ататюрка), і пізніше ніхто в Туреччині чи деінде не звинувачував у гріхах,   які пролунали на нашу адресу.

Що змінилося за останні роки? Загострення політичної ситуації в Туреччині, спроба збройного перевороту. Але яке відношення до цього маємо ми, громадяни України, які працюють на поглиблення взаємин між нашими народами і ніколи не втручалися у внутрішні справи Туреччини?

Над цим мали б подумати ті, хто запустив у засоби інформації провокацію  про причетність Українсько-турецького культурного центру «Сяйво» до тероризму.

Володимир Сергійчук


Майбутнє переговорів між Туреччиною та ЄС залишається туманним на тлі репресій, що до них вдалася Анкара після спроби військового перевороту.

У Туреччині розкритикували намір канцлера Австрії на саміті ЄС у вересні поставити питання про припинення цих перемовин.

Натомість президент Єврокомісії вважає недоцільним зачиняти двері перед Анкарою, хоча і визнає, що нині країна не відповідає стандартам кандидата на вступ до ЄС.

“Я не вважаю, що було б корисним, якби ми в односторонньому порядку заявили Туреччині, що припиняємо переговори”, – сказав Жан-Клод Юнкер.

Найбільше занепокоєння в Євросоюзі викликає намір Анкари відновити смертну кару. Очільник МЗС Німеччини попередив: якщо це станеться, Туреччина втратить можливість вступити до ЄС.

“Якщо Туреччина поверне всі ці заходи, якщо почне знову діяти смертна кара, тоді це стане відповіддю на питання про членство Анкари в ЄС. Наша загальна позиція полягає в тому, що країни, які приєднуються до Євросоюзу, повинні скасувати таку міру покарання”, – зазначив Франк-Вальтер Штайнмаєр.

Туреччина стала офіційним кандидатом на вступ до ЄС у 2005 році, однак відтоді переговори гальмують. У березні Євросоюз пообіцяв Анкарі безвізовий режим в обмін на згоду останньої розмістити значну частину біженців на своїй території. Однак для отримання лібералізації Туреччині висунули низку вимог щодо боротьби з корупцією та приведення законодавства до європейського зразка.

EURONEWS

Після "дивної" спроби військового перевороту в Туреччині 15 липня 2016 року багато питань залишилося без відповіді.

На ці питання обовязково знайдеться відповідь... Сподіваюся, що Туреччина нарешті вийде на правильну пряму без ще одного кровопролиття, без нехтування правом і демократією. Як нам не вистачає Туреччини, сповненої спокою і миру. Я висловлюю свої співчуття сім'ям усіх загиблих у цих страшних подіях.

Группа ЗМІ, яка складається з 34 осіб, була позбавлена права на журналістську діяльність за формулюванням "Створення загрози національній безпеці" через питання, які турбують незалежних журналістів у Туреччині, а саме:

1. Історія ще не бачила, щоб можна було перекрити міст і тим самим здійснити військовий переворот. Ті, хто намагалися здійснити заколот, могли замість перекриття мосту направити сили на те, щоб запобігти медійним виступам Ердогана і Бінали Йилдирима. Чому вони так не зробили?

2. У світі не було ще такого перевороту, щоб не затримали президента, прем’єра чи когось із кабінету міністрів. Яка тут відповідь?

3. Замість того, щоб захоплювати важливі об’єкти, військові спрямували сили на міст, який напередодні вихідних завжди є місцем трафіку, а також аеропорт, яким також перед вихідними найбільше користуються цивільні люди. Чому?

4. Чому ті, хто робив спробу заколоту, виступили на найнепопулярнішому з каналів, тоді як усі теле- і радіостанції працювали?

5. Чому заколотники не проголосили, хто саме чинить заколот?

6. Чи не дивним видається той факт, що, зазвичай, заколоти робляться під ранок, тоді як цього разу було використано прайм тайм, коли більшість спільноти перебуває в активній комунікації?

7. А як щодо того, що на вулицях, крім рядових солдат, які самі не знали, навіщо вони там, майже нікого з чинів не було?

8. Коли Ердоган виступав із поясненням перед народом у аеропорту, він сказав, що ще о 15.00 розпочався процес перевороту. І що о 16.30 внутрішня розвідка йому про це повідомила. То чому ж тоді одразу він не виступив на телебаченні, не закликав ще тоді людей до супротиву. Адже тоді б ймовірні спроби провалилися б накану і не втратили б життя сотні людей. Чому він промовчав?

9. Чому він чекав аж 6 годин, і не повідомив людям, чи чекав "манни з небес"?

10. Якщо Ердоган дізнався про заколот ще о 16.30, то чому не перемістився у безпечне місце, звідки б міг звернутися до народу? Чому він попрямував до Стамбула, де над ним кружляли літаки?

11. Де логіка: Знаючи, що аеропорт захоплено, здійснити посадку саме там?

12. До того ж він прилетів саме президентським літаком, який легко відсліджує радар Flightradar24.com. Чому ж він все ж таки обрав це судно, коли міг використати й інше?

13. Як Ердоган так ризикнув, і вилетів літаком, коли повітряний простір над Анкарою й Стамбулом був у небезпеці?

14. Ердоган, який наказав побудувати цілу лабораторію у себе в палаці для перевірки усієї харчової продукції, аби раптом його не отруїли, раптом сідає в літак, незважаючи на страшенні загрози, і відлітає до Стамбула, ніби кидаючи відвертий виклик: "Стріляйте, бомбіть..."

15. А чи нормальним є той факт, що передові агенції NTV, CNN Türk, Doğan Haber, AA, ніби зговорившись, почали в один голос говорити про те, що за цим заколотом стоїть "ФЕТО", ще коли навіть ніхто не зрозумів, що відбувається? І те, що сам Ердоган і Йилдирим кожну промову починали саме з цих слів?

16. За логікою нападники мали б на меті захоплення Ердогана і його палацу на 450 тисячах квадратних метрах, але вони чомусь почали бомбити парламент? І Ф16 змогли лише дістатися саду палацу, чи не дивно?

17. Чи є логічним, що напад на палац здійснювали 16 військових, знаючи, що палац охороняється декілька сотнями озброєних і має тисячі працівників всередині?

18. Як представники Збройних сил, дізнавшись о 16.00 про заколот, пішли собі спокійно на весілля?

19. Нападники могли з легкістю направити 50 військових на захоплення супутникового центру Тюрксат або ж міністерства зв’язку і телекомунікації, перекривши доступ до інтернету, але не зробили цього. Чому?

20. Якщо розвідка подала інформацію про заколот ще о 16.00 до всіх державних представництв, то чому ж державний канал ТРТ не було взято під охорону, аби запобігти виступу нападників?

21. Чи не дивно, що після виступу на каналі ТРТ про заколот, канал повернувся до нормального життя, працівники лишилися на своїх місцях і продовжилася трансляція з того місця, з якого була перервана?

22. Чому тієї ночі не було відключено Твіттер і так чудово працював інтернет, тоді як при кожному терористичному акті в Туреччині повністю вимикається Твіттер і суттєво уповільнюється інтернет?

23. Навіть за найменшої верогідності терористичної небезпеки виникає заборона медіатрансляцій. Але при такій важливій події, як військовий переворот, цього не сталося. Чи не дивно?

24. Чим пояснити той факт, що Ердоган, який виглядав максимально агресивним і розлюченим під час події у парку Гезі, цього разу був максимально спокійний. Його зять на пресконференції дарував людям усмішки. Як таке може бути, коли у цей час сотні людей гинули на вулицях міста?

25. Чи не дивним видається інформація про те, що ніби серед військових є 100 душ, які пройняті ідеями Ф. Гюлєна, які три роки терпіли слова і дії Ердогана по відношенню до Гюлєна, які мовчали протягом тривалого часу, поки всі організації, які вважаються повязаними із Гюлєном, не були закриті й розграбовані, поки не лишилося вже майже нічого, що могло б впасти під підозру, вирішили собі здійснити заколот?

26. Чому цивільна влада одразу після спроби перевороту звільнила аж 50000 держслужбовців? Такого кроку б не зробили навіть самі "повстанці".

27. Коли був підготовлений список тих, кого знімуть з посади одразу ж після спроби заколоту?

28. Вранці після спроби перевороту було прийнято рішення про затримання членів Конституційного, Верховного судів (140 осіб), Держради (48 осіб): 2.745 суддів з кримінального, адміністративного права, прокурорів. Що, заколот суд здійснив? Чи просто ті списки суддів давно вже готові були?

29. Міністерство внутрішніх справ зняло з посади 8.777 посадових осіб з центральних і провінційних районів. Що, поліцейські винні у заколоті?

30. У Міністерстві освіти 15.200 людей зняли з посад, у 21.000 представників приватної освітньої сфери анулювали ліцензію. Все це під закликом "Розслідування спроби військового перевороту". Як за 48 годин розслідували справи 50.000 людей?

31. А чи не правильним буде назвати не спробою перевороту, а переворотом без спроби те, що 100.000 вчителів, науковців, ректорів, деканів, лікарів, суддів, губернаторів зняли з посад?

32. Якщо за спробою заколоту стоїть невеличка група військових, то чому ж з посади знято десятки тисяч військових? Чому, якщо група заколотників невеличка Ердоган, замість того, щоб просити допомоги у збройних сил, яка налічує більше мільйона віськових, звернувся по допомогу до народу?

33. Чому заколотники до ранку перекрили доступ лише тим телевізійним каналам, які не є прибічниками влади?

34. Все відбувалося у прямому ефірі: заколот, виступи посадових осіб, захоплення каналів... Прямо як у серіалі... з епізодами 01, 02, 03

35. Як Ердоган, якому ніяк не вдавалося зупинити після подій 2013 р. у парку Гезі мирні акції протесту, які тривали з 28 травня по 30 серпня, взяв і за дві години зупинив військових на танках, зі зброєю, на літаках Ф-16 і гелікоптерах?

блоггер ukraynahaber.com Юнус Ердогду


Я гостро засуджую спробу військового перевороту, яка мала місце цього місяця в Туреччині. Уряд має обиратися через демократичні, чесні  вибори, ніяким чином не застосовуючи сили. Я молюся Богу за Туреччину, за турецький народ, за всіх, хто перебуває на території Туреччини, аби ситуація вирішилася якомога скоріше і максимально мирним шляхом.

Незважаючи на те, що я виступаю однозначно проти таких форм вирішення питань, як військовий переворот, президент Туреччини Тайіп Ердоган негайно звинуватив мене в організації путчу. Він зажадав, щоб Сполучені Штати екстрадували мене з будинку у Пенсільванії, де я живу у добровільному вигнанні з 1999 р.

Я дотримуюся філософії плюралістичного ісламу, який сповідує служінню людині, незалежно від її віросповідання. Це абсолютно протилежна  до збройного повстання філософія життя.

Упродовж моєї  сорокарічної діяльності траплялися люди, які надихнулися моїми ідеями, їх умовно називають представниками руху «Хізмет» (служіння). Ці люди демонструють свою прихильність формі правління, при якій поважаються права всіх громадян, незалежно від їх релігійних поглядів, політичної приналежності або етнічного походження.  Підприємці та волонтери, натхненні цінностями  руху «Хізмет», зробили інвестиції в сучасний освітній простір  більш ніж 150 країн світу.

У той час, коли західні демократи перебувають у пошуку голосів помірних мусульман, я і мої друзі з руху «Хізмет» зайняли чітку позицію проти екстремістського насильства , починаючи від жорстоких, брутальних терактів Аль - Каїди 11 вересня до викрадення людей Боко Харамом.

Крім засудження бездумного насильства, в тому числі під час спроби державного перевороту, ми підкреслювали нашу прихильність запобігання вербуванню терористів з числа мусульманської молоді та прихильність виховання мирного, плюралістичного умонастрої .

Протягом всього мого життя , я публічно і в приватному порядку засуджував військові інтервенції у внутрішній політиці . Насправді , я протягом десятиліть виступаю за демократію. Я, як людина, яка зазнала великої шкоди через військові перевороти, які сталися в Туреччині за останні сорок років (утиски, безправне позбавлення волі), я у жодному разі не бажаю, щоб мої співвітчизники терпіли таке важке випробування знову . Якщо є такі, які , як видається, симпатизували Хізмет, брали участь у спробі державного перевороту , ті однозначно зраджують своїм ідеалам.

Проте, звинувачення пана Ердогана не є новиною для мене. Ні те, що він про мене говорить, ні те, що він систематично і навіть небезпечно прагне одноосібної влади. Як і багато турецьких громадян, учасники руху «Хізмет» підтримали ранні зусилля пана Ердогана стосовно демократизації Туреччини і виконання вимог для вступу у ЄС. Але ми не промовчали, коли його демократичність перетворилася на деспотизм.

Ще до цих останніх «чисток» пан Ердоган почав закривати газети, усувати з посади тисячі суддів, прокурорів, співробітників поліції і держслужбовців, вживати особливо жорстких заходів проти курдських громад. Він заявив, що всі, хто не є однодумцями із ним, - ворогі держави.

Особливо представники Хізмету стали мішенню гніву президента. Так, 2013 р. пан Ердоган звинуватив прихильників руху  у тому, що вони ініціювали і розкрили корупційні махінації, в яких були замішані близькі пану Ердогану люди, його сім’я. У результаті десятки співробітників судових органів і поліції були зняті з посад, деякі були заарештовані і все через те, що робили чесно свою справу.

Починаючи з 2014 року, коли пан Ердоган був обраний президентом після перебування 11 років на посаді прем'єр-міністра, він почав прагнути перетворити Туреччину з парламентської демократії на "виконавчого президента».

У цьому контексті нещодавня заява пана Ердогана, що невдала спроба державного перевороту був "дар від Бога" зловісна. Так він прагне усунути ще більше інакомислячих з урядових установ - близько 70 000 осіб були звільнені,- і розправитися з представниками Хізмет, він позбувається останніх перешкод до абсолютної влади. Amnesty International виявила, що "заслуговують на довіру" повідомлення про катування, в тому числі згвалтування, в центрах тимчасового утримання людей, яких затримали за наказом пана Ердогана. Не дивно, що уряд пана Ердогана призупинив Європейську конвенцію про захист прав людини і оголосив про введення надзвичайного стану.

Президент Туреччини шантажує США, погрожуючи обмежити підтримку своєї країни для міжнародної коаліції проти ісламської держави. Його мета: забезпечити моєї екстрадиції, незважаючи на відсутність переконливих доказів і практично ніяких перспектив для справедливого судового розгляду. Спокуса дати пану Ердогану, що він хоче, є зрозумілою. Але Сполучені Штати повинні чинити опір цьому.

Насильницький екстремізм живиться розчаруваннями тих, хто змушений жити під керівництвом диктаторів, тих, які не можуть оприлюднити свої думки шляхом мирних протестів і демократичної політики.

Заради глобальних зусиль по відновленню миру в неспокійні часи, а також заради захисту майбутнього демократії на Близькому Сході, Сполучені Штати не повинні пристосовуватися до самодержця, який перетворює спробу військового перевороту на зброю проти конституційного уряду.

Fethullah Gülen | The New York Times

Фетхуллах Ґюлєн Ходжаефенді гостро засудив спробу військового перевороту в Туреччині
У газеті «Financial Times» за 16.07.2016 Ф. Гюлєн засудив спробу військового перевороту в Туреччині

Фетхуллах Ґюлєн висловився з приводу вчорашньої спроби військового перевороту в Туреччині: «Я гостро засуджую цю спробу військового перевороту», зауваживши, що правління будь-якої країни має змінюватися не через насилля, а через чесні й вільні вибори.

Наводимо повний формат висловлювання Ф. Ґюлєна з приводу подій в Туреччині 15. 06.2016 р.:
«Я гостро засуджую спробу військового перевороту в Туреччині, яка сталася напередодні. Правлячі сили країн мають змінюватися не через насилля, а шляхом чесних і вільних виборів. Я молюся за Туреччину, за турецький народ і за всіх тих, хто зараз перебуває на території Туреччини. Молю Бога, щоб якнайскоріше і у наймирніший спосіб було вирішено теперішній конфлікт. Мені, жертві всіх військових переворотів, що сталися в Туреччині за останні п’ятдесят років, дуже боляче і образливо чути у свій бік звинувачення у причетності до сьогоднішньої спроби військового перевороту. Я жодним чином не приймаю ці наклепи у свій бік».

www.ukraynahaber.com

У Туреччині відкрилося нове незалежне інформаційне агентство MuhabirAjans, яке ставить собі за мету забезпечувати національні та місцеві ЗМІ своєчасними, достовірними та неупередженими новинами і коментарями.
[У Туреччині відкрилося незалежне інформаційне агентство MuhabirAjans]

Про це йдеться в прес-релізі агенції.

Штаб-квартира компанії Muhabir Haber Ajansi, A.Ş. розташована в столиці Туреччини Анкарі. У редакції працюють переважно журналісти й редактори, які через тиск влади змушені були залишити свої посади в інших ЗМІ, йдеться в повідомленні.

MuhabirAjans постачає новини, фотографії та відеоматеріали як традиційним ЗМІ, так і новим цифровим медіа. Найближчим часом заплановано відкриття філіалів в інших провінціях Туреччини та інших країнах. Також агенція планує постачати клієнтам поглиблений аналіз, зведення новин, сенсації та більш короткі новини.

MuhabirAjans поширює новини через власний веб-сайт www.muhabir.com.tr, доступ до якого мають лише зареєстровані користувачі, які оформили передплату.

В агенції відзначають, що запуск MuhabirAjans відбувається в особливо складний час у Туреччині, коли свобода слова піддається нападам з боку влади, а багатьом журналістам загрожує переслідування, залякування і тюремні строки за сфабрикованими звинуваченнями.

«На інформаційному ринку в Туреччині ефективно домінують урядові та проурядові представники, тоді як малочисельна решта критично налаштованих, незалежних та опозиційних ЗМІ зіштовхується з нещадними спробами з боку уряду придушити будь-які форми прояву альтернативної думки», - заявив засновник і власник MuhabirAjans Абдуллах Бозкурт.

За його словами, людських ресурсів іноземних агенцій недостатньо, щоб охопити всі події в Туреччині, особливо в провінції. «Ми сподіваємося заповнити вакуум, що виник унаслідок безпрецедентного порушення свободи слова в Туреччині», - сказав пан Бозкурт.

За даними MuhabirAjans, переважна більшість національних інформаційних агентств Туреччини, які обслуговують національні та місцеві ЗМІ, напряму чи опосередковано контролюються владою. Зокрема, в березні турецька влада незаконно захопила найбільше приватне інформаційне агентство «Джихан» (Cihan), змінивши його редакційну політику на проурядову пропаганду.

Нагадаємо, у квітні більшість членів Європарламенту проголосувала за ухвалення звіту щодо Туреччини, у кожному пункті якого можна натрапити на жорстку критику на адресу турецької влади. Європарламент закликав турецьку владу повернути свободу думки, слова і преси, які є одними з основних європейських цінностей, і терміново випустити на волю ув’язнених журналістів.

Минулого року «Репортери без кордонів» (RSF) гостро засуджували Туреччину за спроби змусити замовкнути ЗМІ, які критикують уряд, закликаючи Кабінет міністрів заборонити цим медіа використовувати комунікаційну інфраструктуру держави, застерігаючи, що уряд таким чином прагне «закрити рот» незалежним ЗМІ напередодні виборів.

Detector.Media

 

Türkiye’nin yeni haber servis ağı MuhabirAjans yayın hayatına başladı

В рамках робочого візиту до Федеративної Республіки Німеччина Уповноважений Президента України з прав дитини Микола Кулеба привітав учасників XIV Міжнародного Фестивалю мов та культур. У Фестивалі беруть участь понад 2000 учасників – діти та молодь із 160 країн світу, серед них і українка, тринадцятирічна Ніна Бойкова.

«Я щасливий бути поруч з вами на цьому святі дитячих талантів та світових культур. Гордий тим, що серед учасників є й представниця України. Цей Фестиваль демонструє багатство та різнобарв’я культур, мов, традицій. Він нагадує, що усі народи світу рівні у своїх правах, заслуговують на  повагу і толерантне ставлення до себе», - зазначив Микола Кулеба у вітальному слові.

Уповноважений зауважив, що діти приїхали із різних куточків планети, але зуміли потоваришувати і об’єднатись навколо спільної мети – дарувати красу та добро. Так само і дорослі мають усвідомити, що лише в любові, взаємній повазі та спільними діями ми можемо створити сприятливі умови для безпечного, благополучного і мирного життя наших дітей

Учасників фестивалю також привітала українська співачка, переможниця цьогорічного конкурсу Євробачення Джамала.

«Це велика честь для мене бути на цій сцені серед надзвичайно талановитих дітей. Я думаю, створюючи майбутнє, ми маємо пам’ятати про наше коріння. Якщо ми поважаємо свою культуру, свою мову, свою історію, ми вчимося поважати й інші культури», - наголосила Джамала.

Міжнародний Фестиваль мов і культур, організований Міжнародною Асоціацією турецької мови, стартував у 2003 році. З того часу, це щорічне святкування різноманітності мов і талантів усього світу. Кожного року тисячі дітей та молодих людей беруть участь у Фестивалі, який проходить вже в 30-ти країнах.  Діти танцюють, співають, читають, демонструють свої таланти та  об’єднуються навколо спільних цінностей – добра, толерантності і дружби.

| UKRAYNA HABER

Президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган заявив, що хоче нормалізувати відносини з Росією, але не розуміє, якого «першого кроку» Москва хоче від Анкари.


Як сказав він журналістам, Росія сама принесла відносини з Туреччиною в жертву через «помилку пілота».
Так президент Туреччини прокоментував слова речника Кремля Дмитра Пескова, який заявив раніше у вівторок, що вирішити проблеми у відносинах із Москвою має саме Анкара. Речник також повторив сказані раніше слова президента Росії Володимира Путіна, що в Москві чекають від Анкари на «конкретні кроки». Песков також підтвердив позицію Кремля, де вважають, що Туреччина має вибачитися і відшкодувати збитки за збитий бомбардувальник.


Відносини Москви й Анкари різко погіршилися, коли Туреччина збила російський військовий літак на турецько-сирійському кордоні в листопаді 2015 року. Росія заявляла, що літак перебував на території Сирії, а Туреччина наполягала, що він порушив її повітряний простір, і її союзники в НАТО підтвердили це. Росія наклала на Туреччину односторонні санкції. Анкара вже не раз відкинула вимоги Москви вибачитися, а тим більше відшкодувати збитки.

| РАДІО СВОБОДА

JPAGE_CURRENT_OF_TOTAL

Yunus Erdoğdu

Ben, ezelden beri mülteciyim.

Ben, ezelden beri mülteciyim.

Yaklaşık yedi asır evvel Anadolu coğrafyasına iltica eden, Türkmen milleti...

Hits:405Devamı...

Referandum, sonuçlarına güvenir misiniz?

Referandum, sonuçlarına güvenir misiniz?

Toplumda, güven bunalımı var. İnsan, güvene en çok; fitnenin arttığı,...

Hits:2397Devamı...

İsmail Bahar

Nisan bahar türküsüdür

Nisan bahar türküsüdür

Nisan bitmek üzere, gec kaldığımı biliyorum ‘bahar’ demeye... Mart’ın 1’ini, 21...

Hits:2492Devamı...

Kayısı çiçeği

Kayısı çiçeği

Bahar vakti kar yağar mı?En azından hiç beklemeyiz yağacağını.Cenâb-ı Hakk’ın...

Hits:30415Devamı...

Şükrettin Aslanoğlu

Kutlu Doğumun Ya Rasulallah!

Kutlu Doğumun Ya Rasulallah!

Sensizliğin en büyük yaramız olduğu mevsimlerdeyiz Ya RasulAllah…Merhemimiz sen ol...

Hits:1518Devamı...

Kapkara bir gecede dolunay gibi

Kapkara bir gecede dolunay gibi

Şaban-ı Muazzam’ın 15. gecesi... Adlandırıldığı şekliyle Beraat Gecesi, Beraat Kandili...Karanlığı...

Hits:25534Devamı...

Kerem Aslan

Myanmar’a yardım! [2]

Myanmar’a yardım! [2]

Myanmar, Myanmar Birliği Cumhuriyeti, Burma, Birmanya Kasırgalar, yokluklar,yoksulluklar... Bazen bu sıkıntılarla, bazen...

Hits:363Devamı...

Myanmar’a yardım! [1]

Myanmar’a yardım! [1]

Myanmar önceden beri hep yardıma ihtiyacıyla tanıdığım, bildiğim bir ülke...

Hits:355Devamı...

Bilişim

[FOTO GALERİ] Kodak sahneye Ektra akıllı telefon kamera ile çıkıyor

[FOTO GALERİ] Kodak sahneye Ektra akıllı telefon kamera ile çıkıyor

Söz konusu fotoğraf makineleri olduğunda, birçoğumuz için Kodak markasının ayrı...

Hits:394Devamı...

Whatsapp, Ukrayna'da da çöktü!

Whatsapp, Ukrayna'da da çöktü!

Dünyada bir milyardan fazla kullanıcıya sahip akıllı telefon uygulaması Whatsapp'de...

Hits:14978Devamı...

Otomobil

Tam cadılık: yerli dedikleri Cadillac çıktı

Tam cadılık: yerli dedikleri Cadillac çıktı

Bilim, Sanayi ve Teknoloji Bakanı Fikri Işık, yerli otomobilin prototipinin...

Hits:253961Devamı...

[FOTO GALERİ] Türkler, Ukraynalılardan 20 yılsonra Lexus ile tanışacak

[FOTO GALERİ] Türkler, Ukraynalılardan 20 yılsonra Lexus ile tanışacak

Japon otomotiv devi Toyota’nın 1989’da kurduğu lüks segment markası Lexus,...

Hits:355199Devamı...

Flag Counter



Alexa Certified Traffic Ranking for http://ukraynahaber.com/

TÜRK BASINI
Birgün
Cumhuriyet
Yeni Asya